Around/inside

о наболевшем)

Меня так часто осуждают  в том, что я неравнодушна к иностранцам, и каждый раз, когда мимо меня проходит группа европейских туристов, я провожу их взглядом и глубоко вздыхаю, что я решила написать какая же причина такой вот “любви”.

Наверно, окружающие меня люди думают, что я мечтаю выйти замуж за богатенького жителя Западной Европы и укатить с ним в беззаботную жизнь, именно поэтому каждый раз так внимательно рассматриваю иностранцев. Но дело, конечно, совсем не в этом. 

Вот вчера я купила журнал “TRAVEL”там была статья о французской молодёжи, описания студентов. Прочла его и улыбнулась,: “Значит не одна я так думаю”. Наверно, фраза, которая меня задела наиболее :

Почти все они двигались и держали себя очень уверенно - с ними не случалось семидесяти лет Советского Союза, поэтому там совсем другие традиции подчёркивания и проявления индивидуальности, в том числе и внешней”

Было там и о том, что почти нет на улицах дам с накладными ногтями, в мини юбках, с ярким макияжем, что мало полных, потому что с детства они заботятся о своей фигуре, занимаются спортом, но главная идея статьи заключалась в том, что главное для европейцев - свобода. Свобода во всем: мысли, поведение, одежда, вкусы. Никто (даже из старшего поколения) не бросит на тебя осудительный взгляд, нет там этой тяжости, обречённости, ненависти. Конечно, судьбы людей разные, и прописка во Франции (или в другой стране) никому не гарантирует счастливой жизни, но преимущественно, люди стараются жить моментом, наслаждаться ним, особенно молодёжь и это так заметно.. так здорово.

Хочется написать о многом, не сокращая. И о том, какие Там в семье отношения, что забыт расизм, нет жлобства, нет дурацких предрассудков, там всё просто, и это - действительно важно, вот что делает чёткую границу между нами и ними. но, увы, наверно, мало кому это будет интересно, поэтому буду сворачиваться) 

В общем,  каждый раз, когда я вижу проходящих мимо, широко улыбающихся европейцев,я вовсе не думаю “Посмотри, посмотри на меня” или “О богатенькие из Шенгена приехали”,  я долго их провожаю завистливым взглядом только потому, что в голове моментально появляется мысль: “Счастливые, свободные люди” .

 

Этим постом официально заявляю о восстановлении работы моего блога.)

Не обещаю, что буду добавлять фото каждую неделю, но писать что-то буду, честно. Так что bienvenu, mes chers amis! 

)

Ведь, вот, кажется, и добр, и великодушен, и весельчак, а скучен. Нестерпимо скучен. Так же вот бывают люди, которые всегда говорят одни только умные и хорошие слова, но чувствуешь, что они тупые люди.

Антон Чехов

Я же не одноразовая бритва
я ещё могу пригодиться
выучу молитву
буду з тебя молиться

чтоб твои волосы всегда пахли елью,
чтоб твои плечи не были знакомы с метелью,

чтоб во всём этом жизненном фарше
твои глаза не становились старше
Ес Соя

Ходила на поэтический вечер одесского поэта Евгения Сои, очень атмосферно, интересно. Люблю события, после которых есть о чём подумать

 

9 порад для мандрівників від Пауло Коельо

1. Уникай музеїв. Порада може здатися абсурдною, але давайте подумаємо: коли ти знаходишся в чужому місті, не цікавіше було б дізнатися його сучасне, ніж його минуле? Люди відчувають себе зобов’язаними ходити музеями, тому що їм з дитинства прищеплювали цей спосіб комунікації з культурою. Звичайно, важливо ходити в музеї, але ти повинен знати, що ти хочеш побачити, інакше ти будеш залишати їх з відчуттям, що ти побачив пару дуже важливих речей для свого життя, але сам не знаєш яких.

2. Ходи в бари. Саме там можна побачити життя міста. Я не маю на увазі дискотеки, а ті місця, де зустрічаються місцеві, п’ють, говорять про Бога і всесвіт, і завжди відкриті для бесіди. Просто купи собі газету, сиди з нею і спостерігай за тими, що приходять або йдуть геть. Якщо хтось почне розмову, вступай у неї, якщо навіть тема здасться не цікавою. Ти не побачиш красу дороги, якщо будеш дивитися на неї через прочинені двері.

3. Будь відкритий. Кращими гідами є місцеві. Вони все знають, пишаються своїм містом, але не працюють на агентство. Просто виходь на вулицю, вибирай людину, задавай їй питання типу: як пройти? Якщо це не вдасться з першим, вийде з другим, і тоді, я запевняю, ти знайдеш чудовий супровід на цілий день.

4. Подорожуй один або, якщо ти заміжня чи одружений, з партнером. Тільки так можна по-справжньому покинути свою країну. Якщо ти подорожуєш групою, ти тільки симулюєш подорож в іншу країну, при цьому продовжуєш говорити на своїй мові, виконуєш вказівки гіда і більше думаєш про балачки в групі, ніж про те місце, в яке ти приїхав.

5. Не порівнюй. Нічого не порівнюй: ні ціни, ні чистоту, ні якість життя, ні транспорт. Нічого! Ти подорожуєш не для того, щоб довести, що ти живеш краще. Знайомся з життям інших і знаходь те, чому ти можеш у них навчитися.

6. Усвідом, що тебе всі розуміють. Якщо ти навіть не говориш на мові цієї країни, не бійся: я бував у багатьох країнах, де не міг висловлюватися за допомогою слів, але все одно скрізь знаходив допомогу, отримував важливі поради і навіть знаходив друзів. Деякі бояться просто заблукати під час подорожей, якщо будуть одні. Досить просто мати в кишені візитки готелю і в крайньому випадку скористатися таксі, сунувши візитку під ніс водієві.

7. Не роби занадто багато покупок. Витрачай гроші на такі речі, які тобі не доведеться носити: квитки у театр, відвідування ресторанів, екскурсії.

8. Не намагайся проїхати світ за один місяць. Краще залишитися чотири або п’ять днів в одному місті, ніж відвідати п’ять міст за тиждень. Місто можна порівняти з капризною жінкою, якій потрібен час, щоб показати себе з усіх боків і дати себе спокусити.

9. Подорож – це пригода. Генрі Міллер сказав: краще відкрити для себе незнайому церкву, про яку раніше ніхто не чув, ніж поїхати в Рим і відчувати себе зобов’язаним відвідати Сикстинську капеллу. Сходи і туди, але поблукавши провулками, відчуй свободу і знайди те, про що ти сам ще нічого не знаєш і що, можливо, змінить твоє життя.